— Заходь із яру.
— Загрібай краще.
— Варко, чого там огинаєшся.
— Та дайте хоч перепнутися. Ой пити — вмираю:
— Де та Федора затерялася в ката?
— Кидайте там, ідіть сюди… (Й таке инше).
Федора (вертається з водою. Побачивши Дороша). Ну що, Дороше, солодкі груші? (Дорош похмуро одвертає голову). І де вже ти бачив, щоб хто тут поживився. Захотів у жука та меду.
Пл. Гавр. Не чіпляйся, Федоро, краще іди своєю дорогою.
Федора (привітно). О, а ви вже й розсердились. А я оце саме хотіла вам дівчину нарадити.
Пл. Гавр. Бога-ради, з твоєю дівчиною.
Федора (сміється). Там така, як ластівка. (Платон Гавр. мовчить). Молодісінька.
Пл. Гавр. (крізь похмурість зразу осміхається). Може така, що й зубів іще не має?
Федора. Ні, справді молоденька. Сказать?
Пл. Гавр. Коли хочеш говорить, то йди сюди ближче.
Федора. Е — там он дощ находить. Хіба, може, до себе в курінь приймете.
Пл. Гавр. Та йди вже — тут договорятимешся.
