Пл. Гавр. Дарма. Кажуть — і в старій печі дідько топить…
Федора (задираючи). Тоді ви будете женитись, як у млині на каміні буде кукіль зубитись.
Пл. Гавр. Побачимо. (Підморгує). Та коли-б же ти знала, ще й яку дівчину висватаю. Очі — як терночок, брови як шнурочок, станок тонісінький, як стеблина, а сама… (Зразу прислухається). А, щоб ти головою йому наложив, клятого сина вилупок. Ну, підожди-ж ти. (Швидко побіг поза деревами).
Федора (сміється). Тікай, Дороше, а то сорочку здере. (Пішла сміючись).
В темному закуткові саду чути шелест. Дорош стрибає з дерева, тікає садом. Пл. Гавр. женеться за ним, на бігу здіймає з Дороша козирок. Той зопалу біжить далі. Пл. Гавр. вертається до куріня, щось сердито бубонить собі. Тимчасом за садом із дівочого гомону долітають слова: „Мино, гов! Куди йдеш? — Мино, голова в шапці“. Здаля чути нерозбірний парубочий одгук. Дівчата здіймають регіт.
— А ти чого, Мавро, вивернулась. Вставай, гладка, копиці не розтовкуй.
— Ой, рятуйте, не підведуся.
— Чи ти бач, яка ніжна.
— Зведи, хто ближче, граблями.
— Не руште, бо вмру. Геть чисто зварилася.
(Знеможено співає):
| Болить мене спина Помежи плечима… | |
| Гукає: | Дайте мені козака З чорними очима. (Регіт). |
