Тихон (на призьбі). А кота вже за що?
Молодь на хвилину змовкла, прислухалась і один по одному навшпиньках подались під Тихонову лісу; там поприхилялись, поприсідали в різних позах, прислухаються.
Палажка. Такий милий сон був наснився, а він, клятий катюга, взяв та й перебив. (Підходить до Тихона, сідає поруч). Сниться мені, Тихоне, що я купаюсь. А вода чиста-чиста та ніби аж срібна. І така тепла, як купіль. Випливла я на берег, коли зирк, їде наш урядник наточанкою, підкрутив уса та сміючись каже до мене: „здорова, Палазю, а чи тепла водиця?“ Я хотіла обізватись до нього, та глядь на себе: а я-ж гола-голісінька. Крикнула, та так і присіла в воді!.. Так мені соромно-соромно.
Тихон. Не віриться мені, щоб так і присіла, не твоєї вдачі.
Палажка (ображено). Та їй-же богу — присіла, що то вже я така безстрамниця, що ти мені не віриш. (Голос грізнішає). Та ти мені ніколи не віриш, крива мачада, а як сам…
Тихон (перебивав). Ну, буде вже; присіла, то й присіла. (Павза).
Палажка (ображено). Ти думаєш, що над твою жінку…
Тихон. Та годі, кажу — тебе тільки зачепи.
Палажка (після павзи тим-же лагідним голосом). Так я, кажу, й присіла…
Тихон. Кхм!.. (Кашляє).
Палажка (обурено, веселіше). Та чого ти чмишеш, марюко! Хочеш, то обскубу на тобі оці твої патли.
