Тимчасом вбігає схвильована Настуня, хустка збилась назад, сама спотикається. Мовчки озирається, потім швидко сідає коло Прісі.
Пріся (стиха). Що з тобою, Настуню? Чого така стурбована? (Приглядається). Ану, глянь-глянь на мене?
Настуня, швидко озирнувшись навкруги, з пориванням обнімає Прісю. Дівчата цілуються, крадькома, коротко і жарко.
Кость (виходить, спиняється, співає).
Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихше дівка косу чеше…
(Захоплено). Це щось казкове! І де ви викохали таку косу.
Горпина. Ідіть, Костик, подержте мені, а то я сама не зав'яжу.
Максим. Давайте, я подержу. (Кидає шукати гребінця).
Кость. Е ні, мене просили, то ти не мішайся, Максим. Я-ж перший одшукав це диво, одшукав, оцінував.
Горпина (радісно). От іще поб'ються, от іще поб'ються!.. Ну, я вже сама справилась.
Палажка. На! На! На, проклятий, каторжний шибенику! Мишей не хочеш ловить, а тільки робить шкоду. (Чути нявчання кота).
