Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/48

Цю сторінку схвалено

Всі (з жаром). Та ще сім год дожидатиму,
 Може станеш удовицею.

(Чути якийсь голос).

Максим. Тсс… (Пісня затихає).

Голос. Чи не пора, діти, спати, ще й завтра буде день і вечір.

Максим. Зараз, тату, зараз.

(Доспівують, тихо, як під сурдинку).

То ще сім год дожидатиму,
Поки станеш удовицею.

(Говорять стиха).

Пріся. Досиділись, поки прийдуть з дрюком розганять. Прощавайте.

Настя. Не бійтесь, батько в нас добрі, аби тільки не дуже голосно.

Кость (захоплено). Ось слухайте: а давайте тихенько-тихенько. Впівголоса. Воно цікаво виходить. Ще одну тільки… одну маленьку.

Збиваються тісно й співають тихо, але захоплено. Підчас співу всі помалу сходяться ближче, дехто спинається на лісу, на плече. Темна завіса на 2–3 хвилини.