Максимові, що хоч ми й гризлись завжди з ним, проте я дуже жалію, що не попрощались. Ішла сюди з тією думкою, щоб на прощання…
Голос в саду: Горпино! Хто там з тобою?
Нікого нема!
— Брешеш. Брешеш, собача дочко! Отож який босяк побіг од тебе! В хату зараз, в хату! З городу моду привезла?
— Та цитьте, іду! Розкрили вершу, як ворота. Це не мати, а… Дихать не дає.
Пріся. Це хто у вас?
Настя. Модистка. З города приїхала до мачухи.
Пріся. Видно, що мачуха.
Настя. Із світу зжила-б… Земля й хата, бачте, на дочку записана.
Пріся. Зажди, я либонь бачила її: у неї ще така розкішна, золота коса.
Настя. Отож вона і є.
Пріся. Ну й коса-ж! Навіть не віриться, що то справдішня.
Настя. Е, ні — її! (Зітхає, думає). Хто-ж це до неї забрався? О!
Настя (голосно). Хто тут?
Кость (приглядається, тихо). Це Настуня? Ну, знаєте, і попав-би я був… (Загледівши Прісю, змовкає, поривається тікать. Дівчата сміються). Це
