Палажка, Бач-бач, чим голова у нього набита! Дивись, он голова сивіє, а ще в думці Ялени, та Принцеси, та Яруслани всякі.
Палажка (енергійно). Та ти мені покинеш оту свою пришелепувату дудку, чи будеш дожидати, поки я її в тебе на голові поб'ю. Покинь, кажу, зараз покинь! Чуєш? Я до тебе говорю, чи до пенька? Давай сюди, а то я заграю тобі на твоїх патлах. (Видирає з рук сопілку).
Тихон. Чи ти при собі, молодице? Що це насіло на тебе? Оддай сюди сопілку!
Палажка. Так оце я тобі зараз-би й оддала! Сокирою, піду, порубаю!
Тихон. Ось послухай, не дурій, оддай.
Палажка. Серед ночи взяв моду вигравати. Це знову хочеш своєю дудкою вулицю під хатою наскликати та бали до ранку нарядить… Не дам!
Увіходить Кость, зазирає в комору й лягає на ґанку горілиць. Незабаром за ним Максим, із кухлем молока й шклянкою. Придивляється до Костя. Кость босий.
Максим. Це хто тут? Кость?!
Кость. Угму.
Максим. Гуляв?
Кость. Гуляв.
Максим. І добре?
Кость. Добре.
