Оля. Ну, цитьте! (Всі замовкають. Оля починає розповідати, всі уважно слухають, часом підказують їй, додають що-небудь. Варка теж сідає на лавці, слухає). Тарас Григорович Шевченко народився за панщини, більше, як сто років тому назад, на Київщині, в бідній кріпацькій сім'ї. Уже змалку було видно, що з його вийдуть люди. Його тягнуло до науки, особливо до малювання. Але ніхто йому доброї стежки не міг показати. Учили дітей тоді дяки, та вони самі мало тямили. Тинявся і малий Тарас по тих дяках, але нічому путньому у їх не навчився. Тимчасом він уже трохи підріс, і його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка…
Санько (перебиває). Це так: у пана під носом стоїть вода, а він гукає: подай води! То козачок біжить і подає.
Оля. Еге-ж, отак. Тільки не перебивай… Як його пан не вчив, а доброго лакея з Тараса не виходило. Тільки пан куди з очей — він сідає малювати. От панові й порадили, щоб він краще вивчив Тараса на маляра, тоді він буде панові великі гроші заробляти. Пан подумав і оддав до маляра. Це було в Петербурзі. Там Тарас познакомився з одним художником, українцем…
Федь (підказує). Сошенком.
Оля. Сошенком. Сошенко побачив, що Тарас талановитий хлопець, і йому стало жаль Тараса, що він невільний. От він показав його другим землякам, що мали між панами руку. Всі вони побачили, що Тараса треба вчити і вчити у великій школі, бо в його — талан.
