Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/28

Цю сторінку схвалено

НЕ СПІВАЙТЕ ПІВНІ,
НЕ ВМЕНШАЙТЕ НОЧИ

П'єса в 3 картинах

ДІЄВІ ЛЮДИ:

Максим	${\bigg \}}$	хлопці.
Кость
Тихон, кривий ганчар.
Палажка, Тихонова жінка.

Пріся	${\Bigg \}}$	дівчата.
Горпина
Настя
Івасик, маленький хлопчик.

I.

ПЕРШІ ПІВНІ.

В саду — комора з ґанком. За коморою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею; за тином Тихонове подвір'я, в якому видно ріг хати. У бік — з острішком ліса стара, глуха, з перелазом; за острішком — високе гіллясте дерево. В коморі видно світ каганця і схилену спину Максима над книжкою. Пізня, видна ніч. Тихо. У себе під хатою сидить Тихон. Починають заспівувать півні і нічна тиша зразу озивається гомоном; вибухає десь регіт молоди, веселі голоси, пісня: „Час додому час!“ Чути — десь прощаються. Заляскали по селу три-чотири клепачки, тріщить чиясь ліса.

1.

Парубочий голос. Гляди-ж, Христе, не забудь, що я тобі казав.

Дівочий голос оддалік. Добре-добре. Прощавай.