Дівчата (регочуться). Петро! Петро! Де ти?
Панас. А хіба він тут?
Одарка (зазираючи під піл). Ось де він! Петро, вилазь! Чого не ти під піч забрався!
Петро (вилазить із-під печи). Та це Степанко закотив сюди копійку, то я шукаю тут.
Катря. У, отакий здоровань та й злякався! Дивися, он Степанко та й той не боїться!
Петро. Чого там я злякався-б. Я зразу догадався, що це Панас. І штани Панасові, і дірка он на коліні. (Показує рукою).
Одарка. Догадався! — А хто оце оченашу співав? (Передражнює Петра). „Хрестися, Степанку, хрестися!“
Панас (до Петра). Ех ти, кукольний батенько! (Сміється). Ну, тепер знаєте, що будемо робити?
Всі. А що? А що?
Панас. Давайте поскликаємо усіх дітей з кутка.
Катря (відразу всіх спиняє). А мовчіть! Хтось ніби дверима стукає, (Діти змовкли, Катря дивиться у вікно. Зразу). Хорошунка йде! (З досадою). От іще морока! Часинки не дасть посидіти спокійно.
