думавши). Тогда знаєте, что? (Б'є себе рукою по чолі). Это, пожалуй, будет еще лучше! Я скажу поручику Мише, мы вдвоем придем сюда! Захватим с собою бутылочку, две коньячку, того, другого и придем. У нас там действительно гнусно. Грязь, мразь… все перепились так… Е, ну их… Гитару принесем — Можно? (Обнімає за плече).
Пані Корецька (хазяйновито). Прошу, прошу. Це инша річ.
Корецький (кашляючи, голосом слабого). Просимо — кахи… просимо…
Офіцер (швидко). А это кто? ваш муж? (Швидко приймає з плеча руку).
Пані Корецька. Це мій муж.
Корецький (таким-же голосом). Господін офіцер — чи у вас там… кхи-кахи… для хворого… не знайшлось-би яких ліків… Третій день морозить… кашель…
Офіцер. В подобных случаях мы прибегаем к одному самому верному средству. (Сміється). Стакан пуншу и все как рукой снимет!
Корецький. А воно-ж… (стогне) не пошкодить?
Офіцер. Наоборот. Только придаст силы. (Шукає очима панну Лізу).
Корецький. Господін офіцер, дозвольте ще вас запитати… не в гнів вам… Скажіть з вашої ласки: (в жарт) ото у вас рушниця? (Боязко показує рукою на шаблю, що привішена в офіцера з боку).
Офіцер (сміється). Нет — это-же шашка.
Корецький (боязко). А вона-ж тут (сміється) не вистрілить?
