Панна Ліза (на мить замирає. Далі кидається, починає пильно прохати). Ну, чого-ж ти, Катічка, втікла? Він-же трохи випивши, пожартував — чого-ж було ображатися?
Пані Корецька (суворо). З інтелігентною женщиною так не жартують! (Зиркнувши оком на груди панни Лізи, тихіше). Дивись, у тебе на грудях блузка розстібнулася.
Панна Ліза (злякано). Де? (Дивиться) Ух… (Соромливо застібається). Це Борька протівний. Впіймав у коридорі — не пущу, кричить. (Навівши в туалеті порядок). Ну, годі вже, Катю, — я тебе прошу: посердилась трохи та й буде. (Просить). Ходім.
Пані Корецька. Ні за що! Ні за що! Скажи, бога ради, — ну, яке йому діло до жіночого туалету? (Передражнює). „Намазалісь… Какой ето ви дрянью намазалісь“. — Ну і намазалась — тобі то що до того? — Не для тебе-ж чорта шолудивого!
Корецький (прислухавшись до розмови, помалу підводить голову, радісно, з захопленням). Вот это человек! Это действительно правильный человек! Так тебе и надо. (Злорадісно регоче).
Пані Корецька (зразу озлившись). У, ти, сатана! (Шпурляє на його кучею карт. Корецький заходиться од реготу).
Панна Ліза (затуляючи собою Корецького, до якого поривається бігти пані Корецька). Облиш, Катю! Чи слід ото звертати на те увагу?
Панна Ліза стиха, але гаряче починає щось розповідати пані Корецькій. Пані слухає її з похмурою увагою, але далі мимоволі з-під нахмурених брів сміхається.
Голос (за дверима). Лиза! Лизочка! Сестрица!
