Коломієць (набираючи серйозного вигляду). Катерино Дем'янівно, вам-би треба звернути увагу на Антона Аркадієвича, у нього, здається, іспанка починається.
Пані Корецька (ніби не чує — співає).
Корецький (повертається до неї лицем, злісно). Хіба що їй в голові? Чоловік з постелі третій день не встає, а їй… (кашляє) в голові „нежныя (кашляє) лобзанья“…
Пані Корецька (грубо). Лежи-лежи. (В тому-ж настрої співає далі).
Корецький. Почула паничів — як розщебеталася! Аж зашарілася… Ще й співать почала. Півиця яка знайшлася — куди-ж пак! — Хоч у оперу… Чисто тобі Вяльцева.
Пані Корецька (тим-же голосом). Лежи-лежи. (Співає).
Корецький (передражнює). „Ручку поцілував“ — як-же… а вона, дурепа, зраділа тому, розцвілася…
Пані Корецька (дражниться). І поцілував. (Проходить мимо Корецького і перед його губами проводить рукою). Так пригнувся чемненько, та й… (Цілує повітря).
Корецький (люто). Та що це за розпуста така… Скидай мені зараз свої наряди! Став самовар! Я тебе швидко візьму в руки. Став, кажу, самовар зараз!
