Коломієць (не прокидаючись од задуми). Що?
Корецький. Питаю, газети й сьогодня не вийшли?
Коломієць. Газети?.. (Глибоко зітхає, кидається). Ні, не вийшли.
Корецький (співчуваючи). Що це ви, носитеся з зубами?..
Коломієць (зітхає). Знаєте, з того часу, як у нас унизу розташувався добровольчеський штаб, я ні на одну мить не маю супокою. Аки на голках, або на гарячому угіллю сижу.
Корецький. Та плюньте ви на це.
Коломієць (з підозрінням). Кожну хвилину, кожну мить чекаєш: ось в кімнату вскочить якийсь Роланд-зброєноситель: ви хто такий? ваше посвідчення? ваше відношення до мобілізації? — сюди-туди, ага! українець! і цап голубчика. А з українцями у їх розмова коротка.
Корецький. Та ви не турбуйтеся — поменше ходіть по вулицях, а сюди вони не зайдуть.
Коломієць (певно). Зайдуть.
Корецький. Тут їм діла немає ніякого.
Коломієць. Так то здається, але ви трохи так покрутіть мозком, то й побачите, що й діло знайдеться. (Тихіше, з підозрінням). Як ви гадаєте, можна не помітить чудовий профіль нашої панни Лізи, живучи в одному дворі? Або хоч і ставну постать самої Катерини Дем'яновни?
Корецький (сміється). Он куди загнув! Чи помітять, чи ні, а ви вже турбуєтеся! Ну, неймовірна-ж ви людина!
Коломієць (певно). Ні, ні! ви не дивіться на
