Корецький — людина років 30–35.
Пані Корецька — його жінка.
Панна Ліза — сестра Корецького.
Коломієць — студент-українець, квартирант Корецьких.
Рощин-Демидов — офіцер-доброволець.
Другий офіцер.
Середина кімнати. Прямо, праворуч і ліворуч — двері. Стіни густо увішані фотографіями, листівками, картинами — додатками до ілюстрованих журналів, між ними великий портрет поета Шевченка в шапці. В одно з вікон зазирає в кімнату инеєм уквітчата сосна. На ліжку, з гримасою хворого, лежить Корецький. Коломієць в задумі ходить по кімнаті нероздягнений, примарнілий.
Корецький (позіхаючи). Ви не чули — газети не вийшли й сьогодня? (Коломієць не чує). Так ніби я носом чую, що сьогодня буде щось. Чи не увійдуть таки в город сьогодня українці. (Павза. Корецький гукає голосніше). Миколо Федоровичу! Про що це ви так загадались?
