Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/216

ласки своєї одарував його з природи великими дарами своїми: і хистом, і розумом ясним, і красою, і силою великою, але ті божі дари він покладав не на чесну працю, але тільки на розбої і злочинства. Він дурив імовірних, темних людей, обіщаючи їм правду і волю, і заразив огнем бунтарства увесь наш край. Але бідні люди гірко одплатилися за свою імовірність: тисячі сидить їх по острогах, тисячі гниє в шахтах, гине в засланні в далекому Сибірові. Тисячі неповинних дітей і жінок осталися на світі сиротами та вдовами. Ось якого добра наробив людям цей уславлений оборонець убогих і покривджених. Довго він грабував і баламутив наш край, але пробив його час. І прокинулася в йому його темна розбійницька совість. Згадав він великі гріхи свої й злочинства, і жах і трепет обуяв його. Сам він оддався владі, у всьому повинився, признався. І прохав він у суду однієї собі милости: дозволити йому десь у манастирі під певним доглядом замурувати себе в стіну, там кінчити життя своє в денних і нощних молитвах, в пості, в воздиханнях о гріхах своїх. Суд наш справедливий, але він-же і милостивий, зважив на його щире каяття, на його скорботу велику і терзанія і вволив його волю. Ведуть його тепер до святої Київо-Печерської Лаври, куди він поволів не їхати і не пішки йти, а плазувати по землі, не підводячи на світ ясний голови своєї. Прохаючи на всіх перехрестках, по всіх селах і містах, і в багатого і в бідного, і в старого і в малого опро-