Стась (хрипко). Чого?
Пан Душечка. Неодмінно треба отого… (Хватається за голову). Ну, отого… (Не може згадати. Тимчасом стало чути за дверима гомін). Ідуть… (Махає рукою, сідає на стілець не договоривши. Пані Люба падає лицем в подушку. Панна Ромця стоїть коло стіни як тінь, мовчазна, нерухома. Стась — поклавши руку на груди із стуленими високомірно губами. Німа тиша. Хтось хрипко кашлянув і змовк. Всі чекають без найменшого руху).
Увіходить Олізар, серйозний, блідий, з ним Кушнірук.
Кушнірук (повертаючися назад). Ідіть сюди двоє. (Увіходять ще двоє гайдамаків. Кушнірук із пістолетом — останні з киями. З-за дверей виглядають инші. Кушнірук скидає шапку). Слава Ісусу! (Всі мовчать. Кушнірук голосно, діловито). А де будуть пані?
Стась. Кажи, що треба, мені, пані недужа. (Показує очима на ліжко).
Кушнірук (тихіше). Оце я маю спитати вас, як-же воно буде? Будете платити штрап.
Душечка. Ось тисяча злотих.
Кушнірук (бере гроші). Не тисяча, з вас щось більше приходиться. (Виймає папірець, читає). „На срітення Максиму Губареві усипали ранком 25 і увечері 25 — всього 50 різок. За таке безчестя чоловікові отаман поклав по десять злотих за одну різку — всього 500 злотих. У неділю на тому тижні дали Бондарчукові 25 нагаїв — по 20 злотих кожний — 500. Петрові Мороці на сорок свя-
