ками). Чи ви не сказились. Одчепіться. Такий старий, а теж до жартів. (Пручається). Стрічки порвете. Та ну вас. У вас-же вдома жінка, діти… (В цей час прироблена борода у хурщика спадає, виявляється молоде обличчя).
Дівчина (одскакує, злякано дивиться на його). Ой!.. Матінко!..
Хурщик (сконфужений, підіймає бороду, ховає в кишеню). Слухай, дівчино, ти-ж дивись — нікому! Чуєш?
Дівчина (тихо). А хто-ж ви такий?
Хурщик. Узнаєш. А тепер вийди, пан здається йде. (Увіходить Незнакомий, заклопотаний. Дівчина виходить).
Незнакомий (швидко, затурбовано). Ну, як? все гаразд іде?
Хурщик (визирнув за двері, потім зачинив їх щільно) Все добре, отамане. Замки од брами зняті, сторо́жа чекає тільки знаку, щоб порозбігатися. Тільки коло будинку кілька душ варти непевних — будуть змагатися.
Незнакомий (здивовано). Змагатися будуть? Зо мною? Пов'язать їх, чортових синів! А як будуть опиратися, то скажи, що я їх із гніздами повикидаю із села. Хай тільки насміють. Ну, іди. Випускай хлопців, а випустиш, — на мене гукнете. Без мене нічого не починать. Я маю дещо розказати їм. Коні мають стояти напоготові. Як тільки…
