Перша дівчина. Цить, дурноверха, почують!.. Либонь іде хтось. (Зразу змовкають; набирають заклопотаного вигляду, наводять порядок).
Хурщик (зазирає у двері). Чи тут є хто? (Увіходить). Ану, дівчата, гукніть котра на мого пана.
Перша дівчина (полохливо). О, дивись — і сюди йому треба. Ідіть звідціля, бо як хто застукає, то кому-кому, а нам буде.
Хурщик. Та ні-ж-бо! Справді мені пана мого треба бачити. Підіть, підіть-но, не полінуйтеся — покличте його сюди.
Перша дівчина. Ото морока мені з вами! (До другої). Піди вже, Насте, гукни. (Друга дівчина пішла).
Перша дівчина. Так не скажете, чого це ви приїхали проти ночи з паном?
Хурщик. Стара будеш, як усе знатимеш.
Перша дівчина (прохає). Скажіть, я нікому не скажу.
Хурщик. Од Кармелюка втікали.
Дівчина. А хто такий ваш пан? Звідки?
Хурщик. Отож-бо, яка ти нетерпляча. Не чіпляйся, а то…
Дівчина (жартовливо). А то що?
Хурщик (жартовливо ловить дівчину). Ти таки свого дочекаєшся?
Дівчина. Ой-ой! Геть!.. (Махає і головою, і ру-
