каве. Піду вивідаю, що воно за птах. Підемо, тьотю.
Пані Люба (до дівчат). Чого це ви, дівчата, повбиралися сьогодні? Свято яке почули? — Тільки знаєте, що наряжатися та бали до півночи точити. Щоб я на вас сьогодні не бачила цих уборів. Дивись, які паненки! (Пані з панною виходять).
Перша дівчина (тиче їй услід дулі). На, на, чортова відлюха. (Лиця у дівчат зразу одміняються: проясніли, повеселіли. Рухи жваві. Вони стримано регочуть).
Друга дівчина. Бач, як скрутило їх, аж почорніли, сердечні. А той старий пан, ота слинява Душечка, то цілісінький день і з кімнати не виходив. Що-то вони робитимуть із ними, як прийдуть?
Перша дівчина. А що-ж робитимуть? Обіллють смолою та й запалять. Що-ж із ними робити більше?
Друга дівчина. Ой, леле. Мені, знаєш, отого панича шкода, Олізара.
Перша дівчина. А-а. Та дідько бери його — всі вони однакі. Ну, що про нашу пані, то хрест мене вбий — сама й соломи-б принесла. Ой, коли-б швидче приходив! (Показує руками). Я-б іще їм отак і ворітечка порозчиняла. (Береться за боки й пританцьовує).
Ой чук, чуки, чуки, чуки
Нема мого Кармелюки…
