Стась. Як у дворі — все гаразд? Як люди?
Економ. У дворі поки що все добре. Я оце з новиною до вас…
Усі (зацікавлено). Що саме? Яка новина? Ну, та кажи-ж швидче.
Економ. Кармелюк зараз грабує в Галузинцях.
Усі. Кармелюк у Галузинцях? Мати божа! Бідний пан Маркел!
Пан Душечка (повеселівши). Не собачий тобі син — яку підвів машину? Пустив чутку, що сюди має прийти, а сам несподівано та в инше місце. Хитра бестія!
Стась. Не поспішайте так радіти, дядю, він коли схоче, успіне і до нас завітати.
Пані (теж повеселівши). Хай уже нас бог криє од цього гостя. (До економа). Звідки-ж це ти, Остапе, такі звістки маєш?
Економ. Я ще, бачте, не все сказав вам: гість до нас заїхав із губерні, прохає поночувати.
Усі (сполохано). Хто? Який гість? Хто звелів його пускати? Хто тепер їздить уночі?
Економ. Якийсь аж із Чернігова поміщик. Накупив тут вовни і віз оце дві хури додому, та почувши, що в Галузинцях розбій, далі їхати побоявся, завернув до нас.
Пані Люба. А з ним які люди?
Економ. Два хурщики. Хури з вовною й бричка стоять під брамою, а пан чекає у вітальні.
Пані Люба (бідкається). Отже не було мороки, то ще й гостей невідома нанесла! Саме оце час такий, щоб гостей приймати.
Стась. Що-ж кличте його сюди до гурту.
