Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/185

Цю сторінку схвалено

Кармелюк. Аж ось коли погуляємо. (Гукає). Хлопці, напинайте намети.

Гайдамаки й дехто із гостей кидаються напинати намети. Веселий гомін.

Мошко (з боку комусь захоплено розповідає): Отаман гукає — грай, Мошку! Мошко грає. От він вже націляється з рушниці. Отаман кричить: грай, Мошку. Мошко грає. От він уже…

Мати (в иншому місці гурту до хлопчика). Ну як, сину, гарно у дяді Кармелюка?

Хлопчик (захоплено): Як на небі.

На стіл виносять посуд, пляшки.
В лісі — темніє. Між гостями зривається гуртова пісня і зразу набирає сили.

Чорна хмара наступила,
Став дощик іти:
Благослови, отамане,
Намет нап'ясти.

 
ЗАВІСА.