Та немає гірш нікому,
Як бурлаці молодому…
Гей… Гей… Як бурлаці молодому…
В облаві і поміж гостями захоплений гомін. Коло бурлаки збивається гурт. В облаві посхилялись на кий, на коси, слухають. Инші кидають кілля. В той час, коли пісня затихає, чути сердитий, нерозбірний голос економа, що гримає на облаву. Часом долітають слова:
— Стріляйте, в кого є рушниці! Нічого за це не буде! — Ну, раз, два, три… стріляй!
В облаві загудуть, заворушаться на місці і знову слухають з більшою цікавістю. Пан щось гаряче шепоче паненці, тягне її за руку в ліс. Та змагається. Одійшли трохи, спинились, знову змагаються, зрештою пан бере панну під руку і мало не силою повів у ліс. Пісня наростає, набирає широти і моци.
Яром, яром за товаром,
А горою…
Голоси: Що таке? Що трапилось?
— Утік! Економ утік, а за ним вся його вірна челядь! Злякався!
— Гляньте — ген-ген помчав конем!
— Що-ж його тепер робити?
— Тепер-же вони живцем нас з'їдять.
Кармелюк. А ви послухайте краще, що я вам скажу. Прохаю вас усіх до себе на іменини. Нічого й нікого не бійтесь. Тут і порадимось, що робити. На Кармелюка всю надію майте!.. Знайте, Кармелюк іще нікого не зрадив.
В облаві пішов веселий гомін. Один по одному кидають кілля, перебігають до Кармелюка.
