— Тікай, Мартине, краще, бо обдеруть! (Регіт).
Бурлака (засоромившись, озирає свою одіж, далі сердито). Та що ви, чортові люди, глузуєте, що в мене „жупан дран“? — А може в мене дома грошей скриня? (Стає в гордовиту позу, заклавши руку за спину і виставивши вперед босу ногу).
Голоси: Отих, що такі як біб.
— Що самі лазять… (Регіт).
— Мартине, заспівай краще отаманові, то, мо', чарку дасть.
— Ні, ти краще розкажи, Мартине, як тебе пани женити хотіли.
Кармелюк. Та й що це за чоловік? (До бурлаки). Перше, ніж іти на мене, ти хоч скажи, хто ти такий, та й за що хочеш битися зі мною? Чи я в тебе гроші пограбував, чи твої маєтки спалив, чи слуги твої збаламутив?
Бурлака (чухає голову, далі глибоко зітхає). Ану, налий мені чарку.
Кармелюк (частує бурлаку). Ну, та й що буде?
Бурлака (випив, подумав). Ні, не бере — не пошкодуй іще однієї.
Кармелюк (дає знак, йому приносять більшу чарку. Частує вдруге). Оця вже напевно візьме.
Бурлака (випивши, скривився, далі засміявся). Так одразу і вхопила за серце! (До Кармелюка). Так ти питаєш, хто я такий? Я тобі скажу, хто я такий. Слухай. (Береться рукою за щоку і несподівано заводить сильним голосом).
