Кармелюк (хитає головою). На кого-ж це ви вийшли з кіллями, як на звіря? Кармелюк вам лихо діє? Кармелюк вам ворог? Глядіть, хлопці, щоб не каялися.
— Та чого ви слухаєте його! Бийте його, гультяя! В'яжіть!…
— Добре тобі у лісі там гукати „беріть“ — а ти прийди сюди сам та візьми.
— Чого-ж стоїте? Хочете, щоб утік? Глядіть — випустите з рук — в острог усі підете! В Сибір!
— Ану, хлопці! Всі разом! (Товчуться на місці, вперед не йдуть).
Наперед із лісу вибігає бурлака, обідраний, здоровий чоловік, в панських недоносках-штанях, босий, з кілком.
Бурлака. То оце нас за його, гультяя, всіх будуть до тюрми брати? А де він, той вражий Кармелюк? Я сам на його йду!
— Мартин! Мартин!..
Кармелюк (до гайдамаків жартом). Хлопці, а візьміть-но цього пана та пошукайте в кишенях — певне в його там червінців повно.
— Хіба-ж і не видно, що пан, ви гляньте, які на йому штані-брюки? (Сміх).
