Поміж гостями переполох, хвилювання. Дехто із гайдамаків хапається за зброю, хтось гукає:
— Отамане, облава!
Кармелюк (не кидаючи грати, махає головою). Заждіть трохи! Музики починають фальшивить. Кармелюк до їх гукає): Не брешіть, чортові музики, грайте доладу!..
Мошко (не кидаючи грати, злякано кричить). Отамане, побий мене бог, стрілять буде! (Головою киває в той бік, де з облави наводять рушницю).
Кармелюк. Грай, Мошку, грай! (З облави гримить невдалий постріл. Музики з переполоху присідають, знову схоплюються, зразу грають далі. Поміж гостями переполох міняється на регіт. В облаві теж сміються. Танок жвавішає. Голосніший стає гомін у лісі. Раптом Мошко спиняється).
Мошко (до музиків). Ша! (Музики змовкають. Танок припиняється. До Кармелюка). Далі, отамане, вже ніяк не можна, струна з ляку порвалась! (Вибух реготу).
Кармелюк (витирає піт, повертається до облави, виходить уперед спокійний). А що скажете, хлопці?
— Кармелюк, сам Кармелюк. (Дехто ховається назад у ліс).
— Куди! куди! Тікать? Ось я вас утечу! Чого стали? Беріть його живцем! Вас-же стільки, а їх там жменя! Беріть, а то втече!
— Ге-ге! Бери його! — В'яжіть!.. (Рушати з місця ніхто не насмілюється).
