О. Шуляк (зразу рішуче). Не дам! Сюди не дам. (Пручається, далі зразу кричить). Розбій! Рятуйте, хто в бога вірує! (Регіт).
О. Шуляк (Раптом змовкає, далі лютим голосом). Еге!.. Так це ви так із слугою божим! та коли-ж так… (Раптово несподіваним ловким рухом перекидає одного гайдамаку додолу, другого одкидає в бік, сам одскакує, вихапує із-за пазухи пістолет). Першого хто підійде — на місці покладу! (Далі швидко повертається, тікає в ліс).
Всі спершу змовкли од несподіванки, далі здіймається регіт. Сміються, аж хитаються.
Гості: Оце так панотець!
— Оце так слуга божий!
— У мене — аж на душі було похололо, так налякав!
Гайдамака (сконфужений). Як він так кинув мене — прямо таки сам не зоглядівся.
Кармелюк. От і кажуть, що ми розбійники, от де правдиві розбійники.
Мошко (сміється). Я вам скажу, що це за батюшка. Один раз перестріли його в лісі п'ятеро розбійників. То він як узяв їх у роботу, так повірите: просились.
Один із гостей. Не дурно ото кажуть, — людей лушперить прямо у церкві. Людям в спину шпурляє п'ятаками.
Кармелюк (дуже веселий, сміється як дитина. Пересміявшись). Ху! Ти-б не сказився, вражий попище, аж у грудях заболіло. (До гостей). Ну,
