О. Шуляк. На який там бенкет — є мені коли по бенкетах їздити! Іду в Малишки сповідати хвору. Думаєш — сам п'янстуєш та бенкетуєш то й усі те-ж саме роблять (Оглядає людей суворим оком. Ті ховаються один за одного. До людей). А ви?.. Робочого дня, коли всі чесні люди на праці, посходилися на цей нечестивий бенкет? Та до кого? Що це ви собі думаєте? Що ви робите, православні?
Кармелюк (перебиває). Паноче, будете казати свою казань у церкві, а в цьому манастирі ігумен я. Отож ви зубів мені не замовляйте та шукайте, що у вас там є у кишені.
О. Шуляк (стурбовано). Що? Гроші? Які в мене гроші? Де вони візьмуться. Немає в мене грошей? Хоч і шукайте.
Кармелюк (до гайдамаків). Хлопці, потрусіть панотця гарненько.
Двоє гайдамаків трусять кишені, виймають маленький пакуночок, розгортають…
О. Шуляк (сконфужено). То не гроші. Дайте сюди. (Хоче вирвати, додолу сипляться карти. Сміх. Гомін: „карти! карти“!)
Кармелюк. То чи не по оцих святцях ви їдете сповідати хвору? (Сміх).
О. Шуляк (збирає карти, щось бубонить, далі голосно). Бачте, я-ж казав, що ніяких грошей немає в мене.
Кармелюк. То ми ще побачимо. (До гайдамаків). Краще пошукайте, хлопці! Подивіться за халявою!
