нього народження. (Музики тимчасом налагоджуються грати).
Гості (сміються): Уже довідався.
Мошко (урочисто). Мазурка „Кармелюка“ на пошану славному розбійникові.
(Повертається до музиків і починає диригувати. Музики грають відому мазурку „Кармелюк“).
Мошко (закінчивши, вклоняється). Дай, боже, щастя й здоровля на многі літа!
Кармелюк. Дякую, Мошко, дякую. Сідайте-ж з дороги до столу, пийте по чарці, а потім заграйте моїм гостям якоїсь веселої, щоб не сумували. Гаразд? До танку! Веселої — вмієте?
Мошко. Чому-ні? Хіба-ж Мошко на весіллях у людей не грав? Всіх, яких скажете: дудочку, бандурку, гречаники — нема такого танку, щоб Мошко не заграв.
Мошко (до гостей). От ми зараз грали вам мазурку „Кармелюка“ — а ви знаєте, що то за мазурка?
Гості: Знаємо, знаємо!
Мошко. Ні, ви не знаєте!
Гості: То ти, Мошку, розкажи нам.
Мошко (випивши чарку й закусюючи, жестикулює рукою). Ця мазурка каже нам про те, що є на світі пани і князі, сріблом золотом сяють… І є на світі Мошко, ходить він у драний лапсардак… Ось… (Показує дірку). І нічого йому бог не дав, тільки дав йому тілант. (До гостей). Ви розумієте, що таке тілант?
Гості (сміючись): Розуміємо.
