Гості: Та чого там, остаємось усі!
— Що буде, то й буде.
— Сідайте, люди! Не бійтесь.
Гості весело сідають за стіл, але в лісі чути якийсь гомін, і дехто починає хвилюватися.
— Що там таке?
— Кого хлопці ведуть.
Кармелюк. Та то може когось із панських гостей.
Гості: Сюди ведуть?
— Сюди!
Всі повертаються в ліс, вичікуючи. Пильно зацікавлені. Раптово сміх.
— Музики!
Виходять із лісу п'ять душ євреїв-музикантів. Старший між ними Мошко. Всі припали пилом, спотіли. Весело обтирають обличчя хусточками.
Кармелюк (до гайдамаків). Де ви знайшли їх?
Гайдамака. Ішли до панів грати на бенкет.
Кармелюк (сміється). От і добре. Хай уже пани обійдуться без музиків на цей раз, а ці хлопці і нам знадобляться.
Гості (весело): Якраз нагодились у добрий час.
— Тут їх саме й бракувало!
Між музикантами шепотіння, розглядають гостей. Угадують між ними Кармелюка. Мошко виходить наперед.
Мошко (до Кармелюка, сміливо). Дозвольте вітати ясновельможного отамана із днем їх-
