кажу: коли-б не люди — загинув би я з туги.
Зеленіє жито зелене —
Хорошії гості у мене,
А ще й зеленіший…
Гайдамака. Пане отамане! Маю вам дещо сказати.
Кармелюк (трохи незадоволено). А що таке?
Встає і підходить до гайдамаки. Гайдамака щось стиха розповідає йому. Кармелюк хмурить брови. Гості мовчки, стурбовано дивляться в той бік. Дехто хвилюється. Кармелюк, поговоривши з гайдамакою, підходить до гостей.
Кармелюк. От не дадуть-же погуляти доладу! (До гостей). От що, мої кохані гості, є звістка, що пан Стась вислав на мене облаву. (Між людьми хвилювання). Я прошу вас тільки не полохатись. В облаві люди з Макитринець — там багато наших. Думаю, що з цього нічого не вийде. А втім, хто боязкий — тримати не буду.
Гості: Ні, так воно не до діла! Коли залишатися, то залишатися всім.
— Правда: коли будуть брати — хай усіх беруть. Разом гуляли, разом і одповідати будемо, коли доведеться.
