хазяїн, свої коні маю! Не вірите, то хоч кличте людей хай виявляють!
Цікавий. Дядьку, а нащо ото біля вас сіно?
Недоросток. Сіно нащо? Це вони того… Це вони кинули мені, щоб із голоду не вмер. (Хлопці радяться).
Голоси: Ото-б вони почали ще з ним панькатись, бреше мабуть!
— Щось тут не так.
— Щось він тут криється.
Цікавий. Дядьку, щось ви ніби брешете. Кажіть усе по правді, тоді розвяжемо. А то будете тут стояти, поки й кістки ваші погниють: сюди ніхто не ходить.
Недоросток (думає). О, боже мій, боже мій!.. Що-ж його робити. Буду казати правду, тільки розвяжіть. Це, хлопці, жінка так мене укрутила!
Голоси: Жінка?
— Каже, жінка?
— Та й нащо?
— П'яного, чи як?
— Мабуть добрий був!
Цікавий. Мабуть, дядьку, добрі й ви були, що оце так вас жінка скарала?
Недоросток. Ні, хлопці, я собі чоловік смирний, горілки не п'ю…
Голос. А нащо-ж ви, дядьку, далися, щоб ото вас жінка прив'язала?
Недоросток. Нащо дався? Воно-б, бачте, я не дався-б, коли-б вона була жінка, як жінка. Коли-ж вона відьма.
Голоси: Еге-ге! Бач, яке діло?
— Так-би й казав.
