ком узивати! Будеш ти йому руки-ноги цілувати.
Замовкає, прищулюється. Рипить десь поблизу віз. Чути коротке „гей“. Ляскає батіг.
Голос чоловічий (за коном кашляє). Немов тужило щось у лісі, чи то мені так причулося. Ти, жінко, нічого не чула?
Голос жіночий. Та цить уже… на мені все тіло труситься. Треба було ото сюдою їхати? Тут удень сумно, не то що вночі.
Недоросток. Не бійтеся, люди добрі, я хрест на собі маю. Порятуйте, ідіть одвяжіть од дуба!
Голос жіночий (боязко). Поганяй швидче.
Голос чоловічий. Гей! гей! (Рипить віз, хльоскає батіг).
Недоросток (безпорадно). Ну й що його робити в світі божому!
Кричить у лісі пугач. Чути якісь инші лісові звуки. Недоросток стиха щось бубонить, скиглить, далі зовсім змовкає. Тимчасом осторонь розгоряється багаття; поблизу озиваються коні, брязкають пута. Хлопці біля вогню заводять „Комаря“. Далі з гомоном розбігаються по лісі. Згукуються, тріщать паліччям. На галявину виходить один із хлопців в чоботях, в кобеняці. Через плече — шанька. Збирає хмиз і заводить якоїсь „ой-яй-яй-яй-у-га-гу!..“
Недоросток. Чоловіче добрий, батьку рідний! Визволь із біди, одвяжи од дуба!
Хлопець (побачивши його, зразу жахається, далі придивляється, гукає): Хлопці! Хлопці! Ось… чоловік…
