щоб танцювала. Я думав, що вона й тупнуть ногою не вміє.
— І моя Хима немов покращала.
— Вони, оці баби, все одно, як худоба: поки водиш на налигачі, все добре, немов і смирне, а тільки пустив, так і подалась у спаш.
— Ото така вже їхня вдача. Я свою…
Борець (випивши, до шинкаря). Що ти водою її розводив, що така неміцна?
Шинкар. Нема кращої, добродію.
Борець. То чом не держиш? Покуштуй, що це за горілка? (Виливає шинкарю в лице). Зараз мені давай кращої. (Шинкар, звівши плечима, пішов. Борець хапає молодиць, починає цілувати. Молодиці зводять регіт).
Борець. Прощавайте, зозулечки мої…
Чоловіки (ворушаться). Жінко! Чуєш? Гей, жінко, стережись! (Гомін).
Марта (що сиділа увесь час смирно на присьбі, почала щось казати).
Борець (відразу повернувся до неї). Хто це? Ану, молодице, скажи ще раз, що ти сказала?
Марта. Кажу, що оці борці всі, як один, лобуряки.
Борець. А чия це ти така розумна?
Марта. Ну, а де-ж воно так ведеться: прийшов, не поздоровкався, напився, не подякував, по свинячому обійшовся. Сили, як у вола, а звичайности, як у свині.
Борець. А на кого це ти, молодице, уповаєш, що ти мене, борця, зневажаєш? Чи на батька, чи на брата, чи на свого чоловіка?
