(Нападається на Марту). Ти на кого ото славу пускаєш? На кого набріхуєш? Ось я тебе повчу, як треба чоловіка шанувати! (Достає з-під полу віжки, замотує, щоб можна було бити).
Маруся. Е, ні! Цього вже не буде, не дам! (Заступає Марту).
Недоросток (увесь час забігає, щоб ударити Марту, Маруся захищає, Марта стоїть, зажурившись). Я не подивлюся, що ти велика! Я тебе навчу, як чоловікові годити! Инша жінка, що було чи не було, перемовчала-б, а ти сама рознесеш, щоб усе село знало?
Юхим. Та що це ти, Максиме, жарту не знаєш? За що бити?
Пріська. О… Максиме! При чужому чоловікові ще й бійку заведеш? Так-же не годиться!
Недоросток (не слухає). Може не знаю, що ти думаєш про мене? Чого не говориш до мене? Все знаю: думає — чоловік недорослий, дурний! Та як візьму я тебе, дорослу, в руки, то ти будеш мене знати! Я тебе навчу говорити! Еге, забувай батькові норови, мої бери! Бо я з тебе… (Перед тим у хаті стемніло. Гримить грім. Недоросток відразу змовкає. Трохи згодом). Та я тобі… (Гримить дужче, Недоросток прожогом тікає на піч). Світіть лямпадку! Закривайте верх. (Сміх. Недоросток висовує голову із-за комина). Смієшся? (Нахвалюється). Смійся, смійся! Засмієшся ти в мене на кутні. Ти думаєш, що всі дурні, тільки ти приїхала сюди… (Б'є дуже грім, в хаті бряжчать вікна, посуд. Недоросток ховається. Сміх).
