пожартувати: змалечку він у мене пустунчик був, то ти на те не вважай. Чи так, чи не так, хай буде по його, не супереч йому! А то я тобі скажу, що він таки й упертенький, парень, буває. Часом, як вчепиться за що, то як на пень з'їде… Було якось. (Сміється). І досі того не забуду. Було йому годочків із десять, або з вісім. Приходить на кутю батюшка з молитвою…
Маруся. Мамо! Та ви чуєте, чи ні… одосить гукаю… (Приглядається до матері). Еге… та в мами животик заболів…
Пріська (з докором). Е-е… Смієшся, катівко, а тут справді спини не зігну…
Маруся. Коли-б оце яку брехеньку послухати, то зараз-би й полегшало. Еге, мамо?
Пріська (скривившись). І ніякий враг не вірить… Думають, що мати робити не хоче… ледача мати, прикидається недужою… Не бачить, що тут здоровля того давно кат має. Повірять тільки, як колись дуба дасть мати.
Маруся (перебиває). Ось годі, мамо, а то ви будете тут плакатись, а в городі чиїсь свині вбілють ваше полотенце.
Пріська (схоплюється як опечена). Моя матінко! А щоб вже ви йому й головою понакладали! (Хватає з-під печи ожево й біжить із хати).
Маруся (сміється). Бач, як одужали швидко! (Витирає піт). До вечора, мабуть, зовсім спе-
