— Ну що-ж — і вона тебе? — не дивлячись Грицькові в вічі, трохи згодом смутно промовив Піхтір.
— Не знаю… хто її знає… Ти-ж знаєш, що коло неї Андрій…
В коридорі застукали чобітьми, і в клас почали вже сходитись школярі. Грицько з Піхтірем замовкли. Скоро клас, немов бджолами, гудів школярами. Прийшла Галя. Піхтір ходив по класу неуважний і замислений; не звернув навіть уваги тоді, колі один з хлопців змазав його по лиці класною губкою. Підійшов до Галі, що сиділа за книжкою на лавці, боком став до неї і з-під лоба дивився на неї довго і серйозно.
„І що він, що він знайшов у їй? — думав Піхтір, — смаглява, як циганка, очи, як у відьми, учиться на тройках, навіть є двойки — що-ж тут могло причарувати Грицька? що могло збити його з розуму, що він не побоявся острамитися перед самим собою, перед товариством, і признатися, що баба взяла над ним верх!“ І перший раз повірив Піхтір у велику силу жіночих чар. Що до його, до Піхтіра, то він зовсім не розуміє їх, і знає, що вони не подолають його, а коли забрали вони силу над Грицьком, над самим Бульбою, то значить є вони, прокляті, на світі!
Довго дивився Піхтір на Галю з одного боку, потім переступив, став дивитися з другого. Став пильно придивлятися на всі риси лиця: все у неї було просте, звичайне, як і в инших дівчат. Піхтір знизав тільки плечима.
— Чого це ти, Василечку, так придивля-
82
