нули на це увагу й почали дражнити його Галею. Йому цього тільки було й треба.
Наступили ті осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє, коли спадає з дерева останнє пожовкле листя і звисока над деревами та хатами блукає в блакитному сяєві, як намітка біле, бабине літо. Школярі дуже кохаються в таких днях. В літню куряву та спеку в волю не нагуляєшся, не набігаєшся, — в-осени ж, коли свіже, трохи зимне повітря так приємно подихає на розгорілі лиця, можна гратися, можна бігати, бурушкатися без кінця.
Городи та левади з своїм насоняшничинням, гнилими огірками, качанами з капусти, такою чудовою зброєю до улюбленої школярської потіхи, війни; напівспустілі, вже обібрані й залишені хазяїнами сади, що в коліно засипані сухим листом, в якому так любо качатися та боротись, — всі такі місця в селі ясних осінніх днів мов галиччю сповняються шумливою дітворою й гудуть на все село дзвінкими, радісними їх перекликами.
Найкращим місцем для школярських зборищ була Мар'ївка, закинутий у гаю, поблизу озера, хуторець. У свято або у вільні буденні часи хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку — купатися, брати гриби та ягоди, в инші часи — просто побігати та погратися.
Од самого обіду тут вже воювалися козаки з ляхами; за ватажка перших, звичайно, був Грицько, ляхами-ж командував войовничий Сивенко. Після цілого ряду блискучих побід козаків над ляхами та ляхів над козаками, і ті і другі любенько розмовляли між собою, роз-
58
