чия-небудь голова, боязко оглядала кругом місце й ховалася знову.
Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною.
З перших же днів школа увійшла в свою звичайну колію: в класі, як губка воду, втягували школярі нові для їх знання, а по-за школою шуміло у їх своє життя. Нова школярка скоро потонула в шкільній юрбі. Прізвище „синиці“, яке зразу кинув був Макар, за нею не лишилося. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очи, з довгими стрільчатими віями; мала смуглявий ніжний колір лиця, особливу гортанну мову, і її, не звертаючи ніякої уваги на такі принади, прозвали в класі циганкою. Це призвище скоро стало заміняти їй власне ім'я у всій школі, і сама Галя за його ні трошки не ображалася. Щось третього дня Піхтір, затесавшись між дівчата, зігнувшись сидів проти Галі, простягав до неї руку й улесливо благав: „Циганочко-махлярочко, поворожи мені“. І Галя не сперечалася, брала Піхтіреву руку й ворожила йому нулі, єдиниці, карцер та инші шкільні біди.
Хоч дівчата мали в класі свій куток, свої особливі таємниці, проте Галя, при своїй жвавій громадській вдачі, любіше приставала до хлоп'ячого гурту. Часто між хлопцями, коли вони, збившись у тісний гурток, роздивлялися яку-небудь книжку або обмірковували якусь шкільну справу, в самій гущині хлоп'ячих голів можна було бачити й смугляве, ніжне личко
55
