Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 2 (1927).pdf/371

Цю сторінку схвалено

Несподівано сварка перелітає в публіку — загули, залящали, заторохтіли приятелі, матері, діти:

— Геть Марка, — хай грає Терешко!

— Куди твій годиться недорікий Терешко? Марко грав і буде грати!

— Марко — крутій: Варку мала грати моя Хима, а Пріську — Марина, а він оддає Марині Варку, а Химі…

— Скинуть його, хай инший порядкує!

Діти:

— На галасування!

— Скинуть, скинуть!

Марко гримить:

— Мене скинуть? Мене? ніхто мене до віку не має тепер права скинуть! Я постраждав на цій сцені. Я кров свою…

— Та чого ви дивитесь: в шию його, чорта кривого!

Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь, угнув голову в плечі — і з розгону головою Марка в живіт.

Всі, як по сигналу, кинувши сварку, ринули на Марка.

— Дядьку Митро! Дядьку Митро! — одмахуючись кулаками, як од собак, гукав Марко.

В гурті:

— От, хай бог боронить: ще повбиваються…

— Завісу! Завісу!

— Дядьку Митро! — кричав Марко десь на дні кучи, що з-під неї червоніли тільки його штани, — дядьку…