Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 2 (1927).pdf/290

Цю сторінку схвалено

— Гей, хто там! — почувся голос позаду приятелів — побережись!

Муляр і Вова розступилися. Мимо їх прошуміли сані з гостями, що верталися з веселим гомоном і сміхом од директора.

Вова спинився, і взявшись у боки, прищуреними очима подивився їм услід.

— І наплю-вать! — промовив він повагом і плюнув через губу.