рів дивилась, дивилась, то з одного боку гляне, то зайде, гляне з другого, а далі одійшла, перехрестившись, та й бубонить: І на що воно й до чого зародиться отаке: — тільки людей каламутить“.
Жінкам мов хто жару підсипав.
— „В таких роскошах живши, та щоб тієї краси не придбати? — Ляже не клята, встане не мнята, наїсться, нап'ється, вигуляється, так чому-ж їй не бути хорошою“.
„Не бійсь, як бігала колись із сапою по баштанах та по тютюнах, то ніхто й не помічав, яка вона там із себе“.
Другі лящали:
„Десь там тягалася по городах, може не одно байстря вже мала, а сюди приїздить дівувати. Де це так видано?“
— „Коли не буде їй упину — за нею друга почне так робити, далі третя, та й що з того буде?“
„Може-б кожна з нас пішла знову дівувати — чому не так“, обізвався через улицю червоний очіпок з другого гурту.
— „Та цицьте: зняли такий ярмарок, вас зачепи тільки“, обізвався чоловічий голос — чого там галасувати: увесь увесь рід ваш такий.
„І наш і ваш рід однакий — дзвеніло як у шибку в гурті — дай волю та й краю тому не буде. Нехай не заводить чорт батька — зна якої моди. Вскочила, той сиди в кутку мовчки, та й не диш, лихо твоїй мамі!“
— Ото на те не вважайте, молодиці, — встряла в розмову із-за тину літня жінка в за-
