Цю сторінку схвалено
— Тридцять два! — ляснув його на-відля старшина.
— Тридцять три! — піднявшись з місця, по зашийкам гепнув його писарь.
— Тпру! — старшина зняв рукавиці.
— Тридцять чотири! — Обоє, і писарь і старшина, вивалилися з саней у сніг. Конячина спинилась.
Зчепившись в одну щільну купу, старшина і писарь ворушились у снігу, сопли, кректали; вивертався зісподу то один, то другий. Раз-по-раз було чути, як щось гупало, немов у подушку і примовляло:
— Тридцять вісім!
— Тридцять дев'ять!..
Коли діло добиралося до півсотні, чортик перекрутився скільки разів у снігу, зареготався, пішов дрібушки в степ… та як завихрить, та як закурить! завищить!.. та колесом, та жеребом!.. та й пішов, пішов, пішов…
90
