кою їм на груди, де маяли жовто-блакитні стрічки.
— Хіба не бачите — стрічки!..
Сміються, дивляться на його неповинними очима.
— Здійміть зараз!
Швидко блакитно-жовті стрічки заясніли вже в руках у поліцейського.
— Арестовать! — кинув він на городовиків.
Дві шинелі вирівнялись по боках непокірної пари.
Хмурячись і надуваючись із натуги, поліцейський мовчки шматував на клаптики крамольні стрічки.
Пошматував і кинув суворим наставницьким оком на натовп.
Аж зразу жахливо кліпнув очима, хитнувся назад, очі протирає: увесь багатотисячний натовп сяяв блакитно-жовтими кольорами, аж вставала в повітрі над їми веселка.
— Що таке? Звідки?..
Засюрчав свищик.
Городовик кинувся вперед, розчепіривши руки, немов хотів їми захопити ввесь натовп. Придивився зблизька й спокійно вернувся назад.
— Не звольте турбуватись, ваше благородіє, — осміхаючись взяв він під козирок поліцейському, — пустяк діло: це у їх очі тільки так засвітилися.
— Ваше благородіє!.. в участку неспокійно, — докладував приставу старший городовик.
300
