Цю сторінку схвалено
ЮВИЛЕЙНІ ЛЕГЕНДИ[1].
I.
О. настоятель, пробудившись од сну, ще з ліжка загледів ясне блакитне небо.
Сяяло сонце, і над городом стояв надзвичайно теплий, прямо таки весняний день. Чоло настоятеля охмурніло, в грудях заворушився неспокій.
— З чого це мені? — сам собі дивується настоятель,
— Там прийшов сторож із собору, — докладують.
Стукнуло в грудях:
— Впустіть!
— Диво, батюшка, чиста чудасія! — ускочив стурбований сторож.
— А що там таке?
— Панахида правиться.
— Яка панахида?
— По рабу божому Тарасові.
Настоятель кинувся, як опарений:
— Хто смів? Хто править?
— Ніхто не править — сама правиться.
298
- ↑ Фельєтони під час 100-ліття народження Шевченка.
