Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 1 (1927).pdf/266

Цю сторінку схвалено

Хліб випав у його з рук і він на всю хату так і заголосив:

— Я ма-а-лий ще!..

Всі, що були в хаті, далі не могли вже втерпіти й весело зареготали.

Василько глянув кругом і зрозумів, що то все були жарти. Він з радощів аж сам засміявся. Потім засоромився, закрився руками та, скинувши Петрову свитку, вистрибом так і метнувсь на піч!

Часто після того питали його:

— А що, Василю, швидко будеш женитися?

Василько було помовчить трохи, а потім поважно одмовить:

— Так то й женитись!.. Там тобі така морока, що нехай його й кат візьме!..

 

 1911.