Цю сторінку схвалено
Вийшла мати води брати, питається ясної зорі:
— Зоре-зорянице! — що ти бачиш з високого неба?
— Бачу я — на ґаночках зібралися хлопці та дівчата до юнака в гості. Не на жарти, не на сміхи — на тиху розмову.
А юнак молодий ясним оком на їх поглядає, легким духом подихає, на щире умовляє.
— Щасти йому, боже!
1913.
248
