Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 1 (1927).pdf/242

Цю сторінку схвалено

нувся до товаришів Марченко, — нехай послухають…

Хлопці пошепталися між собою і стали одкашлюватись. Марченко вскочив у середину, махнув головою і всі в один голос залящали:

Вот ля-гушка по до-рожке
Скачет, вытянувши ножки…

Шкільний, казенний настрій знову зринув між хлопцями. Максим провів рукою по спітнілому лиці, насунув на очі шапку й тихенько сховався в гурті.

 

1910.


241