„Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що ни ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного?“
Потім його стало тягти послухать. Звернувши з дороги, непомітно підійшов він до тину й став крадькома прислухатися.
Слухає — Антін читає по складах:
„Крестьянин обязался перевезти из города 50 ламп с тем условием, чтобы за каждую доставленную в целости лампу платили ему по 5 коп., а за каждую разбитую вычитывали с него по 1 р. 20 к. При перевозке 3 лампы разбились. Сколько заработал крестьянин за доставку ламп?“
Антін, дочитавши задачу до краю, підняв червоне від натуги лице й веселими очима оглянув слухачів.
— Питає: скільки то він заробив? — сміючись, своїми словами переказує Антін.
— Мабуть багато заробив! — сказав бородатий дід у білих штанах; далі вийняв з рота люльку й зареготав.
— Не скажу вже, скільки він там заробив, тільки знаю, що як стане так заробляти, то скоро й останньої коняки збудеться, — додав руденький і жвавий Охрім. — Хай йому біс з такими заробітками!
— Це чи не буде так саме, — став розказувати дід у білих штанях, — як назаробляв Захарків парубок у якономії. Пробув тиждень коло молотилки в пана, приходить у суботу ввечері додому. — „Ну, — каже батько, — давай-же оце, сину, гроші: завтра поїду в місто —
21
