Одну хвилину здалося йому, що тут щось не гаразд, коли-ж дівчина стояла перед ним така веселенька привітна…
— Не стісняйтеся — випийте, — прохала вона його, поблискуючи лукавими очицями й мило усміхаючись.
„Е, та що тут… — подумав Малинка, — дають, так пий, б'ють“… — і він узяв у руки чарку.
— За ваше… — усміхнувшись, кинув він головою до дівчини й випив чарку.
— На здоров'ячко… — охоче одповіла та, привітно вклонившись.
— Перекажіть пожалуста пані, — закусюючи казав він дівчині, — що в школі в неділю буде правитись молебінь перед початком учення, і ми з батюшкою просимо, щоб пані прибула на молебінь.
Дівчина здивовано глянула на його й повела плечима.
Коли, розстібнувши узький сюртук і виставивши лице й груди під свіже повітря, повертався Малинка додому, настрій прилинув до нього чудовий.
— Воно й краще, шо вийшло так, — думав він собі, — як кажуть — і сіно ціле й кози ситі: і нудний візит одбув, і ніякої з пані мороки не мав…
Минуло скілька днів, і Малинка, стурбований, поводячи кругом незрозуміло очима, сидів у кабінеті в інспектора. Підстаркуватий, сухий інспектор, з гостреньким носом і з обличчям старого лиса, пильно дивився на його допитливими жучками-очима.
160
